Manipulationen erkennen!

Von klein auf wollte ich Journalistin werden und den Menschen Wahrheit vermitteln. Das war eine bewusste Entscheidung, auch weil ich 2014 miterlebt habe, wie leicht eine schlecht informierte Gesellschaft unter dem Einfluss von Propaganda kontrollierbar und manipulierbar wird. Damals war die russische Aggression in meiner Heimatstadt Khartsyzk angekommen und hatte mein Zuhause besetzt. Ich war noch ein Kind und verstand die Tragweite dieser Ereignisse nicht ganz, aber später wurde mir eine wichtige Sache klar: Der Informationskrieg ist nicht weniger brisant als jener auf dem Schlachtfeld.

Es fällt mir immer noch schwer zu akzeptieren, dass der Krieg schon mein halbes Leben lang andauert und ich nicht nach Hause zurückkehren kann, um meine Verwandten zu sehen, von denen die meisten immer noch unter der Besatzung leben. Mit dem Beginn der umfassenden Invasion im Jahr 2022 hat Russland mir meine zweite Heimat genommen, die ich 2015 im ukrainischen Kramatorsk gefunden hatte. Heute liegt diese Stadt zwanzig Kilometer von der Front entfernt und leidet täglich unter Beschuss und endlosem Luftalarm. Die Menschen, die dort leben und zum Wohle unseres Landes arbeiten, verdienen es, gehört und durch Informationen geschützt zu werden. Daher ist es mir ein Anliegen, über meine Region, den Donbas, zu schreiben.

„Der Kreml gibt jedes Jahr umgerechnet mehr als eine Milliarde Euro für seine Desinformationskampagnen aus“

Nachdem ich bei verschiedenen lokalen und nationalen Medien Erfahrungen sammeln konnte, war mir klar, dass es nicht ausreicht, nur über die aktuellen Ereignisse zu berichten. Die Ukrainerinnen und Ukrainer, vor allem diejenigen, die in Frontnähe oder in den besetzten Gebieten leben, sind täglich dem Einfluss der Propaganda ausgesetzt. Der Kreml gibt jedes Jahr umgerechnet mehr als eine Milliarde Euro für seine Desinformationskampagnen aus, die leider auch meine Mitbürgerinnen und Mitbürger beeinflusst. Angesichts dieser enormen Ausgaben wurde mir wieder einmal klar, wie wichtig es ist, in der Ukraine Medienkompetenz zu vermitteln.

Also habe ich begonnen, Online- und Offline-Medientrainings zum Thema Fake News und Desinformation anzubieten, mit denen ich die Teilnehmer dazu anregen will, kritisch zu denken, Informationen zu überprüfen und Manipulationen zu erkennen. Besonders wichtig ist mir dabei die Arbeit mit Jugendlichen, da sie im Internet am aktivsten sind.

Um den Lernprozess interessant zu gestalten, finden die Trainings in der Regel in Form von Spielen statt. Dabei beschäftigen wir uns mit verschiedenen Methoden zur Überprüfung von Fake News, analysieren Beispiele von Desinformation und lernen, Manipulationen in den Medien zu erkennen. Wir arbeiten mit den neuesten Technologien und Tools, die zur Überprüfung von Informationen eingesetzt werden können.

Ich freue mich immer, wenn ich sehe, wie die Teilnehmenden aktiv mitdiskutieren, praktische Aufgaben lösen und eigene Strategien gegen Fake News vorschlagen. Dank der Debatten über wichtige soziale und politische Themen sind sie besser in der Lage, Manipulationen, versteckte Botschaften und Absichten in Informationsmaterialien zu erkennen. Das erhöht nicht nur ihre Medienkompetenz, sondern trägt auch zur Entwicklung von kritischem Denken und Engagement in der Zivilgesellschaft bei.

„Weil ich im Ausland lebe, habe ich Angst, den Kontakt zu meiner Heimat zu verlieren. Auch deshalb ist die journalistische Arbeit für mich eine Kraftquelle“

Meine Kolleginnen und Kollegen vom Projekt „Understanding Europe Ukraine“ führen auch Trainings für Jugendliche zu anderen wichtigen Themen durch, wie zum Beispiel europäische Integration, Umweltschutz, digitale Transformation, Inklusion oder Antidiskriminierung. Derzeit entwickelt unser Team auch einen Kurs zu barrierefreier Kommunikation, in dem Menschen lernen, wie sie mit Leidtragenden der russischen Aggression richtig kommunizieren, ihre Bedürfnisse verstehen und die notwendige Unterstützung leisten können. Für mich ist das das Mindeste, was ich in diesen schwierigen Zeiten für mein Land tun kann. Weil ich im Ausland lebe, habe ich Angst, den Kontakt zu meiner Heimat zu verlieren und nicht mehr dazuzugehören. Auch deshalb ist die journalistische Arbeit für mich eine Kraftquelle.

Vor Kurzem habe ich mit einer Reihe von Interviews mit Menschen begonnen, die seit mehr als zehn Jahren unter russischer Besatzung leben, es aber geschafft haben, sich ihre ukrainische Identität zu bewahren. Zwar ist es seit 2022 schwieriger geworden, Interviewpartner zu finden, aber einige Menschen sind immer noch bereit, ihre Geschichte anonym zu erzählen.

Es ist sehr inspirierend, wenn ich während des Gesprächs ihre Freude an den Erinnerungen an die Ukraine spüre und einen kleinen Hoffnungsschimmer in ihren Augen sehe, dass die Gebiete Donezk und Luhansk in Zukunft nicht mehr besetzt sein werden. In solchen Momenten durchlebe ich diese Gefühle mit ihnen gemeinsam und weiß, dass ich das Richtige tue.

Aus dem Ukrainischen von Lydia Nagel. Die deutsche Übersetzung wurde gekürzt und geringfügig redigiert

З дитинства я прагнула стати журналісткою та доносити людям правду. Це було свідомим рішенням і через те, що у 2014 році я на власні очі бачила, як брак об'єктивної інформації та вплив пропаганди роблять суспільство легко керованим та вразливим до маніпуляцій. Тоді російська агресія прийшла в моє місто та окупувала мій дім. Будучи ще дитиною, я не до кінця усвідомлювала всю глибину цих подій, але згодом зрозуміла одну важливу річ: інформаційна війна є не менш важливою, ніж та, що на полі бою.

Мені досі важко змиритися з тим, що половину мого життя триває війна, і я не можу повернутися додому та побачити своїх рідних, більшість з яких досі залишається в окупації. З початком повномасштабного вторгнення Росія позбавила мене мого другого дому, який у 2015 році я знайшла в Краматорську.

Сьогодні це місто знаходиться в 20 кілометрах від лінії фронту, і щодня потерпає від обстрілів та нескінченних повітряних тривог. Люди, які там живуть та працюють на благо нашої країни, заслуговують бути почутими та інформаційно захищеними. Відтоді я поставила собі за мету писати про свій регіон, про Донбас.

„Кремль кожного року витрачає мільярди доларів на російську дезінформаційну кампанію“

Отримавши досвід у різних національних та локальних медіа, я зрозуміла, що просто висвітлювати події недостатньо. Українці, особливо ті, що мешкають на прифронтових або окупованих територіях, щодня зазнають найбільшого впливу пропаганди. Кремль кожного року витрачає мільярди доларів на російську дезінформаційну кампанію, яка, на жаль, впливає і на моїх співгромадян. Усвідомлюючи ці колосальні витрати, я ще раз переконуюся в тому, наскільки важливо впроваджувати медіаграмотність в Україні вже сьогодні.

Так, я почала проводити онлайн та офлайн медіатренінги, які присвячені протидії фейкам та дезінформації. Ці заходи покликані навчити людей критично мислити, перевіряти інформацію та розпізнавати маніпуляції. В умовах сучасного інформаційного простору, де фейкові новини поширюються з неймовірною швидкістю, важливо озброїти громадян знаннями та навичками, необхідними для того, щоб захистити себе від інформаційних загроз.

Особливу увагу я приділяю молоді, адже саме вони є найбільш активною аудиторію Інтернету. Щоб зробити процес навчання цікавим, тренінги зазвичай проводяться у форматі гри, де ми разом з учасниками розглядаємо методи перевірки фейків, аналізуємо приклади дезінформації та вчимося розпізнавати маніпуляції в медіа. Ми також звертаємо увагу на новітні технології та інструменти, які можна використовувати для перевірки інформації.

„Перебуваючи за кордоном, я боюся втратити зв'язок з домом та відчувати себе поза контекстом. Саме тому журналістська робота для мене є джерелом сили“

Мені завжди приємно бачити, як учасники активно залучаються до обговорень, виконують практичні завдання та пропонують власні стратегії протидії фейкам. Обговорюючи важливі соціальні та політичні теми, які часто стають об'єктами маніпуляцій, учасникам краще вдається розпізнавати приховані меседжі та наміри в інформаційних матеріалах. Це не лише підвищує рівень медіаграмотності, але й сприяє розвитку критичного мислення та активної громадянської позиції.

Крім того, мої колеги з проєкту Understanding Europe Ukraine проводять тренінги для молоді на інші важливі теми, такі як європейська інтеграція, охорона довкілля, цифрова трансформація, інклюзія, протидія дискримінації тощо. Наразі наша команда також розробляє курс з безбар'єрної грамотності, який допоможе навчити людей правильно спілкуватися з ветеранами та постраждалими від російської агресії, розуміти їхні потреби та надавати необхідну підтримку.

Я оцінюю це як найменше, що я можу зробити для своєї країни у такі складні часи. Перебуваючи за кордоном, я боюся втратити зв'язок з домом та відчувати себе поза контекстом. Саме тому журналістська робота для мене є джерелом сили. Нещодавно я розпочала працювати над збіркою інтерв'ю з людьми, які понад десять років перебувають в окупації, проте зуміли зберегти в собі українську ідентичність. І хоча після 2022 року знаходити людей, які готові дати інтерв'ю, стало трохи складніше, проте деякі все ж погоджуються анонімно поділитися своєю історією.

Це неабияк надихає, коли під час розмови я відчуваю їхню радість від спогадів про Україну та помічаю в очах ще не вгаслий маленький промінь надії на те, що території Донеччини та Луганщини в майбутньому будуть деокуповані. У такі моменти я ніби разом з ними переживаю ці емоції, розуміючи, що роблю все правильно.